Використання ігрових форм
навчання на уроках іноземної мови в початковій школі
Одним із важливих кроків до реформування
і модернізації системи іншомовної освіти в Україні стало навчання іноземної
мови у початковій школі. У зв’язку з цим виникла необхідність в оновленні
змісту і цілей навчання предмета, в розробленні нових стандартів, навчальних
планів, програм, сучасних комунікативно орієнтованих підручників, переходу в
навчанні від традиційного накопичення знань до вмотивованого засвоєння
навчальної інформації та вмінь реалізовувати здобуті знання у практичній
діяльності. Іншим аспектом успішної
реалізації зазначених процесів є потреба у перегляді та уточненні окремих
усталених поглядів на засоби навчання шкільного предмета “Іноземна мова”. А
відтак, пошук і добір таких із них, які, з одного боку, були б спрямовані на
розв’язання комунікативних завдань навчання іноземної мови, а з іншого –
відповідали б психолого-віковим особливостям і фізіологічним можливостям учнів
початкової школи, враховували потреби та інтереси дітей цієї вікової категорії,
а також активізували комунікативну, пізнавальну і творчу діяльність молодших
школярів. Одним із таких засобів навчання є дидактична гра.
Англійська мова займає особливе місце серед шкільних дисциплін. Будучи
основною інтернаціональною мовою,
показує гуманістичну сутність знань, підкреслює їх моральну цінність, формує
творчі здібності учнів, їх світогляд, тобто сприяє вихованню високоморальної
особистості, що є основною метою навчання і може бути досягнута тільки за
умови, якщо в процесі навчання сформований інтерес до знань. Вивчення іноземної мови - процес кропіткий і
тривалий. І вчитель, і учень шукають способи ефективного викладання / вивчення
досить непростого матеріалу, значна частина якого припадає на механічне
запам'ятовування численних слів і граматичних форм. Звернення до ігрових методик
часто є важливим етапом цього пошуку. Багато досліджень, присвячені грі як
формі пізнання світу, доводять її ефективність і при навчанні іноземної мови. Всупереч
стереотипам, навчання англійської мови в ігровій формі, може бути інтелектуальним
і розвиваючим, за умови грамотного відбору змісту і правильної організації гри.
Головною метою
навчання іноземної мови в початкових класах є формування в учнів комунікативної
компетенції. На уроках іноземної мови в початковій школі важливо зацікавити
учнів, викликати в них інтерес до предмета, мотивувати необхідність вивчення і
значущість цього предмета. Однією з актуальних проблем сучасної методики
викладання англійської мови є організація навчання дітей за допомогою ігрових
форм.
Великі можливості гри
визначаються головним чином тим, що вона виросла на основі практичної
діяльності людей. Під час гри, повною мірою, а часом несподівано проявляються
здібності дитини. А для дитини гра – це основний вид діяльності, в якому дитина
почуває себе комфортно і не помічаючи набуває різних знань. Недаремно гру
називають королевою дитинства. Тому і потенціал гри я використовую в
навчальному процесі. Якщо правильно використовувати гру, вона може стати
незміним помічником для вчителя на уроці. Я часто помічаю на уроках як діти захопившись
грою, активізують розумові процеси, збагачується словниковий запас слів,
тренують пам'ять, тай час на уроці плине дуже швидко. Після таких цікавих
уроків, діти чекають ще уроків англійської мови з нетерпінням.
Найбільш ефективним
методом навчання на уроках є інтерактивні методи навчання.Ці технології
передбачають створення моделі навчання учнів у грі, тобто побудову
навчального процесу за допомогою залучення учнів до гри. Гра залучає до
навчального процесу як кожного окремого учня так і всіх разом. Гра – вільна
діяльність, що дає можливість вибору, самовираження особистості, саморозвитку,
має певний результат і стимулює учня до досягнення мети тобто до перемоги. Гра
активізує всі види мовленнєвої діяльності (аудіювання, говоріння, читання,
письмо)знімає напругу, розвиває дитячу фантазію, полегшує засвоєння навчального
матеріалу.
Але кожен вид гри повинен
відповідати певним дидактичним принципам:
·
урахування індивідуальних особливостей учнів;
·
новизна;
·
доступність;
·
поступове зростання складності.
·
зв'язок ігрової діяльності з іншими формами роботи на
уроці.
Використовуючи розвивальні ігри
та інтерактивні вправи на різних етапах уроку- навчальний процес
відбувається в умовах постійної активності, взаємодії всіх учнів. При цьому
відбувається взаємонавчання.
Аналізуючи багаторічний досвід
навчання іноземної мови молодших школярів, можна відзначити такі основні його
переваги:
1.
Вивчення іноземної мови у цьому віці корисне
всім дітям, незалежно від їхніх стартових можливостей, оскільки воно позитивно
впливає на розвиток психічних функцій дитини (пам'яті, уваги, мислення,
сприймання, уяви тощо) і стимулює її загальні мовленнєві здібності, що
позитивно позначається на оволодінні рідною мовою.
2.
Раннє навчання іноземної мови не тільки
сприяє якісному оволодінню першою іноземною мовою, а й створює базу для
подальшого її вивчення, а також відкриває можливості для навчання другої або
третьої іноземної мови, потреба володіння якими стає все очевиднішою.
3.
Безсумнівними є виховна та пізнавальна
цінність раннього навчання іноземної мови, яка проявляється в більш ранньому
входженні дитини до загальнолюдської культури через спілкування новою для неї
мовою. Врахування досвіду та менталітету, способу сприйняття дійсності дозволяє
дитині краще усвідомити явища загальнонаціональної та своєї власної культури у
порівнянні з культурою країни, мова якої вивчається.
4.
Введення іноземної мови до списку
загальноосвітніх предметів у початковій школі має значне прагматичне значення,
оскільки розширює спектр гуманітарних предметів, які вивчаються на цьому етапі,
і сприяє тому, щоб початковий період навчання був для дітей більш радісним і
захоплюючим. Цей чинник особливо важливий з огляду на те, що непросто і
відповідально навчати спілкування іноземною мовою молодших школярів, які ще не
зовсім володіють комунікативними вміннями і навичками рідної мови. Позитивне
ставлення до предмета у цьому віці досить тісно пов'язане з відчуттям
психологічного комфорту, радості, потреби і готовності до спілкування, які
створює вчитель на уроці. У зв'язку з цим учителю потрібна постійна методична
підтримка, яка раціонально спрямовувала б його діяльність, адже «чим більше
позитивної почуттєвості одержує дитина в перші шкільні роки, тим необхіднішою
буде потреба у самоствердженні її життєвою радістю і любов'ю від процесу
навчання, від спілкування з учителем, з учнями у школі. Це спрацьовуватиме
довічно і сприятиме переходу навчання в самонавчання, освіти в самоосвіту,
виховання у самовиховання».
Ігрові
технології навчання в початковій школі
Технології ігрового навчання – це така
організація навчального процесу, під час якої навчання здійснюється у процесі
включення учнів в навчальну гру (ігрове моделювання явищ, «проживання»
ситуації).
Навчальні ігри мають за мету, окрім
засвоєння навчального матеріалу, вмінь і навичок, ще й надання учневі
можливості самовизначитися, розвиток творчих здібностей, сприяють емоційному
сприйманню змісту навчання тощо.
Класифікація
ігор за різними ознаками:
-
Навчальні
-
Тренувальні
-
Узагальнюючі
-
Пізнавальні
-
Виховні
-
Розвиваючі
-
Репродуктивні
-
Продуктивні
-
Творчі
За досягненням практичної мети уроку ігри можна класифікувати таким чином:
-
Фонетичні
-
Лексичні
-
Граматичні
-
Ігри на розвиток навичок читання, аудіювання,
усного мовлення, письма
-
Рухливі ігри
-
Інтерактивні тощо
1.1 Фонетичні ігри
Фонетичні ігри мають на меті засвоєння
учнями знаків транскрипції, практикують їх у сприйманні звуків на слух. Під час
таких ігор діти тренуються у вимові іншомовних слів, відбувається тренування
слухової пам’яті.
Фонетична
казка
Є країна, назва якої – Алфавітія.
Керує цією країною цар Алфавіт. У цього царя аж 26 дітей: 6 синів і 20 дочок.
Синів звуть А (ей), Е (і:), I (ай), У
(уай), О (оу), U (ю:).
Усі сини мають право голосу. Вони
можуть навіть посперечатися зі своїм батьком. А доньки мають тільки
погоджуватися з батьком і братами. Все це набридло донькам, і вони вирішили
взяти у полон своїх братів.
Коли А брали в полон, він закричав: е-е, коли Е брали в полон, він простогнав: е. Близнюки I та Y почали плакати: і-і-і. О дуже здивувався і викрикнув о. І тільки маленький U не встиг налякатися, а просто промовив
а. Ось так і з’явилися звуки
голосних літер.
Гра «Хто має
найкращій слух?»
Учитель: «Зараз я буду вимовляти
українські й англійські звуки. Ваше завдання – підняти руку, коли почуєте
англійський звук, а коли український – руку опустити».
Учні, що помилились, вибувають з гри.
Виграє та команда, в якій до кінця гри залишиться більше учасників.
Гра «Хто знає
символи звуків найкраще?»
1. Учитель вимовляє англійські звуки,
а учні показують відповідні їм знаки транскрипції.
2. Учитель показує знаки транскрипції,
а учні називають відповідний їм голосний чи приголосний звук або слово, в якому
є цей звук.
За кожну правильну відповідь учень
одержує бал. Виграє той, хто набере більшу кількість балів.
Гра «Давайте
працювати над інтонацією!»
Клас ділять на дві команди. На дошці
написані речення. Представники обох команд повинні поставити наголос,
стрілочками відмітити підвищення голосу або його пониження і правильно
прочитати ці речення.
Гра «Хто має найкращу вимову?»
Учитель вимовляє декілька слів чи словосполучень, кидаючи м’яч одному з учасників гри. Останній повинен відтворити
слова чи словосполучення у тому самому порядку, повторюючи вимову та інтонацію
вчителя. Кожен учень відповідає двічі. Виграє той, у кого краща англійська вимова.
Гра зі звуками
Учитель називає один звук і вказує на учня. Гравець повинен швидко
промовити слово з цим звуком. Той, хто помилився чи промовить слово, що вже
прозвучало, вибуває з гри. Гра триває допоки залишиться один учасник.
1.2 Лексичні ігри
Метою лексичних ігор є повторення назв
предметів, повторення лексики з будь-якої теми, удосконалення орфографічних
навичок.
Гра
«Відгадай, що це»
Учитель готує картки з малюнками або словами:
teacher, school, library, zoo, vacuum cleaner, refrigerator тощо.
Кількість карток визначається кількістю вивчених учнями слів. Їх може бути
значно більше, ніж учнів в класі.
Учні сідають навколо столу. Учитель
кладе картки на стіл малюнком чи написом донизу. Перший учасник гри бере верхню
картку, дивиться на неї, не показуючи іншим. Він має дати визначення особи,
предмета чи місця, позначеного на картці.
Наприклад: This is a place where we borrow books.
This is a thing we clean
carpets with.
Учень, який відгадає слово, забирає цю
картку собі. Якщо слово назвали кілька учнів одночасно, один з них отримує
картку, а решта – по фішці. Якщо визначення дано правильно, але ніхто з учнів
не може назвати слово, картку забирає собі учень, який дав визначення. Виграє
той, хто набере найбільше карток (фішок).
Гра
«Четвертий зайвий»
Викресли «зайве» слово. Кожна правильна відповідь 5
балів.
1. apple, ball, orange, cake
2. bedroom, living-room, sofa, dining-room
3. sofa, chair, table, balloon
4. kite, bike, car, skateboard
5. circle, square, roundabout, triangle
6. pencil, book, pen, nest
7. slide, door, wall, floor
Гра «Що
зникло?»
Впиши літеру, що зникла. Кожне правильне слово 2 бали.
BLA_K
GRE_N
WH_TE
_ELLOW
_ED
OR_NGE
BL_E
Гра «Лото»
Пропонується картка з 12 надрукованими
словами. Кожна команда отримує коробку з ґудзиками. На екрані з’являється зображення. Ті, у кого є
таке слово, накривають його ґудзиком. Перемагає той, хто заповнює або 4
квадрати по вертикалі, або 4 квадрати по діагоналі.
Гра «Хто може
додати більше слів»
Ведучий називає слово-іменник, наприклад: man. Учень до якого він звернувся, повинен
додати прикметник. Наприклад:
A long-legged man.
A young long-legged man.
A good-looking young long-legged man.
Гравець, який не зміг придумати слово або
словосполучення, вибуває з гри.
Гра «Бінго»
Гру доцільно використовувати для
повторення вивченої лексики. Учні у зошитах малюють бланк гри «Бінго».
Учитель на дошці записує 25 слів. Учні
вибирають 16 слів і вписують у бланк в довільному порядку. Учитель читає слова
зі списку, а учні викреслюють прочитані слова зі своїх бланків. Перемагає
учень, який першим викреслить чотири слова по вертикалі, горизонталі чи
діагоналі. Гра триває до трьох переможців. Серед них влаштовують наступний
конкурс для визначення абсолютного переможця гри: учні читають та перекладають
слова, а вчитель контролює правильність виконання завдання. Можна запропонувати
учням скласти речення, дібрати синоніми до закреслених слів тощо.
1.3 Ігри на розвиток навичок читання
Ігри на розвиток навичок читання
розвивають техніку читання спочатку окремих слів, потім речень та невеличких
текстів. На більш пізньому етапі за допомогою ігор можна вчити дітей самостійно
складати тексти за запропонованими словами, словосполученнями.
Гра «Річка»
Учнів об’єднують у 2-3 команди. Учитель пропонує прочитати текст,
кожне речення якого – умовна кладка через річку. Щоб перейти на інший берег
«річки» слід правильно прочитати речення. Учасники команд по черзі читають
речення. Якщо учасник припустився помилки, капітан команди повинен правильно
прочитати речення. В іншому разі, учасник залишає команду. Перемагає команда, у
якій усі учасники перейшли на другий берег «річки».
Гра «Вставте
пропущене слово»
Клас ділять на дві команди. Вчитель
записує на дошці речення, виписані з будь-якого тексту підручника, що передають
його загальний зміст. Але в реченнях пропущені ключові слова чи
словосполучення. Учні уважно читають про
себе всі речення, виписані на дошці. Потім за сигналом вчителя гравці обох
команд відкривають підручних на вказаній сторінці і починають читати текст,
шукаючи у ньому необхідне слово або словосполучення. Учень, котрий перший
знайшов слово, підходить до дошки і вписує його у відповідну клітинку. Якщо він
не помилився, його команда одержує бал. Виграє та команда, яка набере найбільшу
кількість балів.
Гра «Знайди
потрібну відповідь»
Вчитель готує два набори карток. Перший набір включає в себе питання до
прочитаного тексту, другий – ключові слова та словосполучення, необхідні для
відповіді.
Клас ділять на дві команди. Вчитель
роздає учням картки з ключовими словами та словосполученнями. Учитель швидко
показує гравцям картку із питаннями, а потім забирає її. Учень, що має картку з
ключовим словом або словосполученням, необхідним для відповіді на це питання,
встає, показує її всім учням і називає це слово або словосполучення.
Учитель швидко показує учням картку із
питанням. Учень не тільки знаходить потрібне слово або словосполучення зі свого
набору, але й дає повну відповідь на питання. Якщо учень відповів правильно,
його команда одержує бал.
1.4 Ігри на розвиток навичок аудіювання
Під час ігор для розвитку навичок
аудіювання діти вчаться бути уважними, розуміти речення, спираючись на почуті
знайомі слова. Такі ігри сприяють тренуванню слухової пам’яті.
Гра «Порівняй»
На дошці кріпиться малюнок. Учитель описує малюнок, припускаючись помилок
чи неточностей в описі. Учні повинні назвати усі невідповідності зображеного на
малюнку й опису вчителя. За кожну зауважену невідповідність зараховують один
бал.
Гра
«Слідопит»
Учнів об’єднують у 2-3 команди. У класі заховано кілька предметів.
Представник кожної команди за інструкцією вчителя (для кожного учасника
індивідуальна інструкція для пошуку іншого предмета) упродовж 1-1.5 хв. повинен
знайти якомога більше предметів.
Приклади інструкції: in the
left corner of the room, on the window, near the door, under the last desk, on
the chair.
Перемагає команда, представники якої
знайшли усі предмети згідно з інструкцією учителя.
Пісня в
смужку
Клас об’єднують у 2-3 команди. Кожна команда отримує набір смужок
паперу, на яких написано по рядку пісні. Учні двічі прослуховують пісню. З
набору смужок вони повинні скласти пісню і проспівати її. Виграє команда, яка
швидше впоралась із завданням.
Гра «Роби це»
На столі вчителя розкладені різні предмети. До дошки викликають 2-3 учнів.
Учитель дає їм розпорядження, що стосуються предметів, які знаходяться на
столі.
Наприклад: Take a blue
pen. Give me a red book. Pick up a pink notebook.
Гра «Сліпий»
Усі учні, взявшись за руки, утворюють коло.
Одному з учнів зав’язують очі, і він стає у центр кола. Учитель повільно лічить від 1 до 10, а
учні в цей час рухаються по колу. Після того, як вчитель скаже 10, всі
зупиняються. Учень із зав’язаними очима підходить до будь-якого з учнів і
запитує цього англійською мовою: “How old are you?”
По голосу він має здогадатися, з ким
розмовляє, і назвати ім’я цього учня.
Загадки
It has got small
eyes and a small nose / it has got a long pink tail and short legs. It is white
and grey. What is it? (a mouse)
It has got a long
tail and small ears. It has big eyes and a small pink nose. It can be white or
grey, brown or black. What is it? (a cat)
1.5 Ігри на розвиток навичок усного мовлення
Ігри для розвитку усного мовлення
сприяють активізації лексики з певної теми або певних мовних зразків. Діти
вчаться складати діалогічні або монологічні висловлювання за мовними ознаками.
Вчитель створює у класі реальні або
напівреальні ситуації, розвиваючи практичні вміння та навички в дітей у сфері
комунікації. Але вчителю слід пам’ятати, що реальність (саме тут, саме у цей проміжок часу)
зумовлює багату фантазію та уяву дітей. Дітям зовсім нескладно уявити
присутність у класі казкового персонажу, який «допомагає» у навчанні,
«намалювати» за допомогою слів, міміки та жестів якогось монстра або дракона,
уявити вовка, який розмовляє з Червоною Шапочкою. До речі, казковий персонаж
може відрізнятися від свого казкового двійника. Фантазія та уява – складові дитячого
світу. Дозволяйте дітям фантазувати та говорити.
Гра «Хто має
ручку?»
У ході гри опрацьовуються подані
структури для тренування вживання їх у мовленні.
Одного з учнів обирають ведучим. Він
виходить з класу на 1 хвилину. За цей час решта учасників гри ховають будь-який
предмет під парту одного учня. Ведучий заходить до класу і протягом
обумовленого часу повинен знайти цей предмет, запитуючи: «Have you got a pen, Ann?» якщо ж
ведучий не відгадає слово за цей час, він говорить: «I am tired. Who has
got a pen?» Тоді один з учнів говорить: «I have.
Look! This is a pen». Цей учень стає новим ведучим.
Гра «Хто
більше?»
Учитель називає слово (a bookcase) і кидає м’яча
будь-кому з учнів. Учень повинен спіймати м’яч, придумати речення з цим словом і кинути м’яч назад вчителеві. Коли всі гравці
придумають і назвуть речення з цим словом, учитель називає інше слово, і гра
продовжується. Учень який не зміг придумати речення чи допустив помилку,
вибуває з гри.
Гра «Як тебе
звати?»
Учень-ведучий сидить на стільці спиною
до класу. Вчитель вказує на одного учня і запитує: “What is your name?” Учень
відповідає: “My name is…”, і називає своє ім’я, чи ім’я іншого учня. Вчитель запитує ведучого: “Is it…?” Він
відповідає: “Yes, it is” або “No, it is not” якщо
відповідь правильна, то ведучий залишається на своєму місці, якщо ні –
міняється з учнем, якому вдалося його перехитрити. Учням дозволено змінювати
голос.
Гра «Секрет»
Учитель об’єднує учнів у 2-3 команди. Кожна
команда готує по три запитання для інших команд і називає літеру, яку
заборонено використовувати у відповіді. Перемагає команда, яка відповість на
усі запитання, не вживаючи заборонену літеру.
Гра «Мішечок»
Учням по черзі зав’язують очі. Просовуючи руку в мішечок,
вони беруть один предмет і, не витягуючи руки, повинні описати його і
відгадати, що це. Можна використовувати пластмасові іграшки.
1.6 Граматичні ігри
Граматичні ігри вчать учнів складати
речення, що починаються новими словами, вживати граматичні конструкції,
тренують дітей у вживанні дієслівних форм, в утворенні питальних та заперечних
речень.
Гра «Що з цим
можна робити?»
Вчитель пише на дошці назви предметів,
наприклад: paper bag, a hammer, a mirror, a
table, a pencil-box. Замість цього можна використати малюнки предметів.
Учитель ставить класу запитання: What can you do with a paper bag?
Pupil 1: We can
put things in it.
Pupil 2: We can
light fire with it.
Pupil 3: We can
blow in it and then make a bang.
Учневі, який останній придумав, що ще
можна робити з цим предметом, записується очко. В такий спосіб говорять про
інший предмет, пред’явлений
учителем.
Гра «Луна»
Учитель промовляє правильні дієслова,
а учні добавляють закінчення - ed, називають
їх другу форму. Якщо вчитель називає неправильне дієслово, учні повинні
промовчати. Той, хто помилково додасть до неправильного дієслова закінчення –ed , вибуває. Перемагає
той, хто залишився у грі.
Гра «Продовж речення»
Учитель пропонує тему. Один учень
промовляє перше слово речення. Наступний – друге слово, яке продовжує речення.
Гра триває, доки хтось не промовить слово, що граматично чи синтаксично
недоречне. Клас обговорює помилку. Якщо повне речення утворене без помилок,
наступний гравець каже “period” і починає нове речення новим словом.
Гра триває у швидкому темпі. Гра також допомагає тренувати лексичний запас
учнів.
Гра «Напиши
моє
дієслово правильно»
Учитель пише на дошці пропозиції з пропусками.
Наприклад:
He_________eat.
We_________dance.
_________she run?
__________they skip?
What____________he like?
Учні виконують завдання письмово. Завдання учнів (4 людини, що мають навчальні картки з дієсловами (do, does, don’t, doesn’t) перевірити правильність виконання завдання у інших учнів, попередньо отримавши консультацію вчителя.
Гра «In a drawer…»
Клас ділиться на дві команди. Учитель пише на дошці:
There is
a (an) _____________ in a drawer.
Перший учень першої команди називає будь-яку літеру,
наприклад «е». Перший учень другої команди має закінчити речення, назвавши
слово, що починається з цієї літери, наприклад: There is an eraser in the
drawer.
За доречно вжите слово друга команда дістає очко. Якщо
допущено помилку, наприклад: There is an elephant in the drawer або учень
другої команди не може пригадати слово, то право заповнити пропуск надається
першій команді, і за правильну відповідь їй присуджується очко. Потім літеру
пропонує друга команда і гра триває. Учитель стежить, щоб літери не
повторювались.
Можливі варіанти речень, в які підставляють назви
предметів:
There is
a (an) _____________ in the kitchen (garden, classroom, street).
Тривалість гри може бути 10-15 хвилин. Перемагає команда
з більшою кількістю очок.
Гра «What can you do?»
Клас ділять на дві команди. Одна команда задумує
будь-яке речення з дієсловом сan ( наприклад: “We can write”). Гравці іншої
команди повинні відгадати це речення, ставлячи запитання: “Can you read?”, “Can
you speak English?” тощо. На ці запитання перша команда відповідає “No, we
can’t” або “Yes, we can”. Якщо речення відгадано, команди міняються місцями.
Гра «Who has the best memory?»
Учням роздають іграшки. Вчитель пропонує дітям уважно
подивитись і запам’ятати, у кого яка іграшка. Потім він забирає їх і по одній
показує гравцям, запитуючи: “Whose toy is it?” Відповідає той, хто перший
підняв руку: “This is Ann’s toy”. Перемагає гравець, який дав найбільше
правильних відповідей. Можна клас поділити на дві команди, і тоді переможцем
буде не один учень, а вся команда.
1.7 Рухливі ігри
Діти
полюбляють бавитися. Вони мають здібності знаходити щось цікаве та веселе
навіть під час уроку, що створює певні труднощі для вчителя. Вони можуть
сміятися, штовхати один одного у дуже не зручний момент. Іноді не слід
вгамовувати їх. Особливо тоді, коли вони вносять свій елемент у процес
навчання. Тоді діти виявляють своє бачення сюжету гри, своє «Я». Вони можуть
верещати, жестикулювати, при цьому їхні обличчя можуть бути похмурими,
трагічними або випромінювати радість. А скільки пристрасті у вигуках «так» або
«ні». Як ретельно вони ховають іграшку, яку має знайти ведучий! Як сильно
примружують очі, коли вчитель дає команду: «Тихо! Спати» під час
паузи-релаксації. За методикою Джеймса Ешера, поєднання фізичної активності з
мовленням підвищує ефективність засвоєння мовного матеріалу.
Гра «Літачки»
Учні перед
уроком виготовляють кілька паперових літачків. Потім шикуються в ряд, щоб
випробувати їх. Різним предметам у класі присвоюють певну кількість балів
(наприклад: двері – 5 балів, дошка – 10 балів, смітник – 15 балів). Учитель
задає учневі запитання. Якщо учень правильно відповідає, то може кинути літачок
у запропоновану ціль і набрати певну кількість балів.
Гра «Бігова доріжка»
Учасники гри
можуть сидіти чи стояти. Вчитель викликає їх по черзі. Перший учень підбігає до
будь-якого предмету, що знаходить у кімнаті, доторкається до нього, називає
його і повертається на своє місце. Другий учень підбігає до того самого
предмета, торкається його, повторює назву, потім торкається іншого предмета, і
назвавши його, повертається на своє місце. Таким чином, кожен учень повторює
всі названі предмети та додає своє слово. Гру можна проводити у дуже швидкому
темпі.
Гра з м’ячем
Діти стають
у коло. Звучить музика, учні передають м’яч по колу під музику. Коли
музика зупиняється, учень у якого опинився м’яч повинен поставити будь-яке
питання, будь-якому учневі і кинути м’яч. Учень якому кинули м’яч повинен відповісти на питання.
Наприклад:
Are you a pupil?
Yes, I am.
Гра
продовжується далі.
Гра «Слідуй Інструкціям»
Учні беруть
картки з числом, читають інструкцію і виконують.
Наприклад:
Find a
blue pencil.
Jump like
a frog.
Draw a
fish.
Find a
black pencil.
Draw the
sun.
Put your
pencil behind the chair.
Go to the
teacher.
Гра «True or False»
Учитель
розділяє учнів на дві команди. Кімната умовно ділиться на дві частини “true” та “false”. Учитель показує картку з числом
і називає його або навмисно називає не правильне число. Якщо число назване
учителем співпадає з числом на картці то учні стрибають на “true”, якщо ні то на “false”. Учні, які стрибнули не правильно вибувають. Виграє команда, в якій в
кінці гри залишиться більше учасників.
Гра «Відгадай настрій»
Учень
виходить до дошки і, за допомогою пантоміми, намагається показати свій
настрій. Учні мають вгадати правильний
настрій. Наприклад: “Sasha is angry”. “Arina is sad.”
Висновок
Інтенсифікація навчального процесу
вимагає пошуку та використання нових форм, методів та технологій викладання й
навчання, засобів підтримки в учнів інтересу до матеріалу і активізації їх
пізнавальної діяльності. Нині українська школа активно реформується. Ці зміни
особливо значні в системі мовної освіти. Зміст викладання англійської мови як
системи знань, умінь та навичок має сприяти розвитку мовних компетенцій учнів,
формуванню світогляду, моралі та поведінки, готуючи до життя в
багатокультурному суспільстві.
У ході гри сильні учні допомагають
слабким, а вчитель керує процесом спілкування: підходить то до однієї, то до
іншої дитини, яка потребує допомоги, вносить необхідні корективи в роботу.
Треба зазначити, що роль педагога в
грі складна, вимагає знань, готовності відповідати на запитання дітей, граючись
із ними, вести процес навчання непомітно. Велике значення має вміння вчителя
встановити контакт з учнями. Створення сприятливої, доброзичливої атмосфери на
занятті – дуже важливий чинник.
Формування комунікативної компетенції засобами англійської мови
Сучасний стан
міжнародних зв’язків
України, вихід її у європейський та світовий простори, нові політичні,
соціально-економічні та культурні реалії вимагають підвищення статусу іноземних
мов у нашій країні.
Загальна стратегія
навчання іноземних мов визначається потребами сучасного суспільства та рівнем
розвитку лінгвістичних, психолого-педагогічних і суміжних наук. Цією стратегією
є комунікативний підхід, який зумовлює практичну мету навчання й вивчення
іноземних мов, а саме: формування і розвитку міжкультурної комунікативної
компетенції.
Концепція навчання
іноземних мов, програми з іноземної мови для середніх загальноосвітніх та
спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням іноземної мови визначають основну
мету навчання, яка полягає у формуванні в учнів комунікативної компетенції, що
розвиток умінь використовувати іноземну мову як інструмент у діалозі культур на
основі комунікативно-орієнтованого підходу до навчання. Ця мета передбачає
досягнення школярами такого рівня комунікативної компетенції, який був би
достатнім для здійснення спілкування в усній (говоріння, аудіювання) та
писемній (читання, письмо) формах у межах визначених комунікативних сфер,
тематики ситуативного мовлення та на основі вивченого мовного і мовленнєвого
матеріалу. Мова виступає як засіб пізнання картини світу, залучення до
цінностей створених іншими народами. Одночасно мова – це ключ до відкриття
унікальності і своєрідності, власної самобутності.
Пріоритетною є
комунікативна мета у навчанні, що передбачає таку організацію діяльності, яка
спрямована на оволодіння учнями спілкуванням в усній та писемній формах.
У зв’язку з
вищезазначеним актуальність теми
полягає в необхідності уточнень функцій іноземної мови, визначенні нових
стратегічних напрямів процесу оволодіння нею, перегляду шляхів і засобів
навчання.
Мета дослідження – проаналізувати особливості процесу формування
комунікативної компетенції учнів у всіх видах мовленнєвої діяльності.
Завдання дослідження:
- дослідити основні
стратегічні і методичні засади комунікативно-орієнтованого підходу при навчанні
іноземним мовам;
- виявити
особливості процесу формування комунікативної компетенції учнів у всіх видах
мовленнєвої діяльності.
Предмет дослідження – шляхи та засоби формування комунікативної компетенції
учнів при навчанні іноземної мови.
Основною метою
навчання іноземної мови є формування в учнів комунікативної компетенції, що
означає оволодіння мовою як засобом між культурного спілкування, розвиток умінь
використовувати іноземну мову як інструмент у діалозі культур і цивілізацій
сучасного світу.
Ця мета передбачає досягнення
школярами такого рівня комунікативної компетенції, який був би достатнім для
здійснення спілкування в усній (говоріння, аудіювання) та писемній (читання,
письмо) формах у межах визначених комунікативних сфер, тематики ситуативного
мовлення та на основі вивченого мовного і мовленнєвого матеріалу.
Комунікативна компетенція складається з кількох видів:
- мовної
(лінгвістичної) компетенції, яка забезпечує оволодіння учнями мовним матеріалом
з метою використання його в усному і писемному мовленні;
- мовленнєвої
компетенції, яка пов’язана з формуванням в учнів умінь і навичок спілкуватися в
чотирьох видах мовленнєвої діяльності: аудіюванні, говорінні (монолог, діалог),
читанні, письмі;
- соціокультурної
компетенції, яка передбачає засвоєння учнями знань соціокультурних особливостей
країни, мова якої вивчається, культурних цінностей та морально-етичних норм
свого та інших народів, а також формування умінь їх використовувати у
практичній діяльності;
-
соціолінгвістичної компетенції, яка забезпечує формування умінь користуватися у
процесі спілкування мовленнєвими реаліями (зразками), особливими правилами
мовленнєвої поведінки, характерними для країни, мова якої вивчається;
-
загальнонавчальних компетенцій, що сприяють оволодінню учнями стратегіями
мовленнєвої діяльності, спрямованої на розв’язання навчальних завдань і
життєвих проблем.
Кожний етап
навчання (початкова школа, основна школа, старша школа) характеризується не
тільки різною тематикою і обсягом навчального матеріалу для навчання
спілкування, але й різноманітними методами, формами і видами навчальної
діяльності відповідно до рівня розвитку учнів, їхніх інтересів, досвіду. У
зв’язку з цим кожний етап повинен мати свої цілі і завдання.
Навчальний процес з іноземної мови включає три основні
методичні етапи:
- етап презентації
нового матеріалу;
- етап тренування;
- етап практики в
застосуванні засвоєного матеріалу у процесі спілкування в різних видах
мовленнєвої діяльності.
На кожному етапі
використовуються відповідні методи-способи.
На етапі
презентації – це демонстрація (показ) нового матеріалу та способів оперування
ним. Учитель демонструє зразки мовлення, показує їх функціонування в контексті.
Така демонстрація може здійснюватися з опорою на малюнок, предмет, дію та ін.
Учень в цей час знайомиться з новим матеріалом та способами оперування цим
матеріалом.
На етапі тренування
і практики вчитель організовує вправляння учнів у застосуванні засвоєного
матеріалу в усному або письмовому спілкуванні. При цьому використовуються
різноманітні вправи.
У свою чергу учні
здійснюють операції вправляння в різних видах мовленнєвої діяльності.
Слід зазначити, що
застосування методів як учителем, так і учнями, спрямоване не лише на
організацію та реалізацію навчальної діяльності, але й на управління нею.
Управління навчальною
діяльністю реалізується завдяки здійсненню учителем контролю за успішністю
учнів в оволодінні іншомовною мовленнєвою діяльністю на кожному етапі навчання.
Учні користуються самоконтролем та самокорекцією.
Методичні прийоми
навчання пов’язані з конкретними діями вчителя та учнів. Це елементарні вчинки
(дії), що спрямовані на виконання конкретного завдання на певному етапі уроку.
Методи та прийоми – взаємопов’язані поняття. Образно кажучи, метод – це
місткість, а прийом – це речовина, що наповнює цю місткість. До прийомів
відносять, наприклад – прийоми семантизації нових лексичних одиниць, прийомив
організації навчальної діяльності учнів в опрацюванні нового матеріалу,
закріпленні набутих навичок та розвитку вмінь мовлення в ситуаціях спілкування
шляхом виконання учнями різноманітних мовних (кросворди, пропуски, опис
малюнків) та комунікативних (мовленнєвих) вправ (описати послідовність дій на
малюнках, відповісти на запитання, рольова гра і т.ін.).
Розглянемо процес
формування комунікативної компетенції на уроках іноземної мови в середній
школі.
Формування комунікативної компетенції учнів середньої
школи
На другому етапі
вивчення іноземної мови (5 – 9 класи) в центрі уваги знаходиться послідовний та
систематичний розвиток в учнів всіх складових комунікативної компетенції в
процесі оволодіння різноманітними стратегіями говоріння, читання, аудіювання,
письма.
Навчання іноземної
мови в середній школі направлено на вивчення іноземної мови як засобу
міжнародного спілкування через:
- формування та
розвиток базових комунікативних умінь в основних видах мовленнєвої діяльності;
-
комунікативно-мовленнєве вживання в іншомовне середовище країни, мова якої
вивчається: розвиток всіх складових іншомовної комунікативної компетенції;
- соціокультурного
розвитку учнів у контексті європейської та світової культури за допомогою
країнознавчого лінгвокраїнознавчого матеріалу;
- формування умінь
представити рідну культуру і країну в умовах іншомовного міжкультурного
спілкування;
- ознайомлення
учнів з доступними для них стратегіями для самостійного вивчення мов і культур.
На середньому етапі
помітно зростає обсяг навчального матеріалу, у тому числі того, який сприяє
формуванню соціокультурної та соціолінгвістичної компетенцій. Оволодіння
іноземною мовою розглядається як певний рівень сформованості навичок і вмінь
використовувати мову для усного і писемного спілкування, як механізм пізнання
інших народів і культур. Активно використовуються мовленнєві ситуації, що
наближають навчальне спілкування до реальних умов.
Другий етап є
завершальним етапом щодо створення бази для активного володіння навчальним
іншомовним матеріалом. На цьому етапі продовжується розвиток усіх видів
мовленнєвої діяльності, серед яких домінує усне мовлення. Мовлення учнів стає
змістовнішим, більш аргументованим, складнішим за структурою мовного та
мовленнєвого матеріалу.
Поряд з говорінням
та аудіюванням значна увага приділяється читанню, яке, як вид мовленнєвої
діяльності набуває все більш комунікативного характеру, зростає кількість та
обсяг текстів, які учні повинні вміти читати мовчки. На цьому етапі має місце
цілеспрямоване формування вмінь ознайомлювального (з метою одержання основної
інформації) читання. Поряд з художньою літературою для читання використовуються
науково-популярні та суспільно-політичні тексти.
Навчання письма
передбачає вміння складати план, тези до прочитаного та робити письмові
повідомлення в межах програмних вимог.
На другому етапі
учні оволодівають практично всім граматичним матеріалом, необхідним для усного
мовлення. Ведеться робота з формування рецептивних навичок. На цьому ж етапі
починається формування потенціального словника учнів, яке продовжується і у
старшій школі.
Знання вікових
особливостей учнів другого етапу дає вчителю можливість визначити саме ті
прийоми, форми та засоби навчання, які приведуть до успішного вирішення
вказаних вище завдань.
Суттєвою
особливістю учнів цієї вікової категорії є розвиток складніших форм мислення у
зв’язку із засвоєнням абстрактного матеріалу, теорій, закономірностей при
вивченні інших дисциплін. Психологи вказують на достатній рівень розвитку в
учнів цього віку таких якостей мислення як більша логічна послідовність,
критичність, самостійність, цілеспрямованість, зростання самосвідомості,
контроль за власною діяльністю.
Комунікативний
розвиток учнів цього періоду характеризується удосконаленням механізму відбору
мовних засобів, способів формування та формулювання думки. Розвивається
індивідуальний стиль мовлення. В цілому у підлітковому віці відбуваються якісні
зміни в комунікативній діяльності учнів, що позитивно впливає на формування
іншомовних навичок та вмінь.
Другий етап
навчання характеризується використанням прийомів та способів навчання, які
активізують розумово-мовленнєву діяльність учнів, їх ініціативність у виконанні
завдань. На цьому етапі учнів приваблюють завдання, які вимагають
самостійності, вміння комбінувати матеріал в залежності від потреб мовленнєвої
ситуації. Вправи на імітацію та механічне запам’ятовування відступають на
другий план. Середній етап є вирішальним у створенні комунікативної основи
володіння іноземною мовою. Велика увага приділяється тут розвитку
непідготовленого мовлення. На другому етапі значно збільшується питома вага
домашньої самостійної роботи.
Серед засобів
навчання, які використовуються на цьому етапі, можна назвати слайди, ситуативні
і тематичні малюнки та картини, кодограми, схеми, таблиці, роздавальний
матеріал для парної та індивідуальної роботи, фонограми, діа-, кіно-, відео-,
dvd фільми.
Отже, можна
відмітити такі тенденції в організації навчання на другому етапі: ширше
використання вправ, що імітують умови природного іншомовного спілкування,
зростання ролі самостійної роботи учнів, більша опора на вербальну наочність та
підказки, збільшення питомої ваги парних та групових форм роботи.
Загальні засади комунікативного підходу при навчанні
іноземної мови
Принцип
комунікативної спрямованості навчання забезпечує таку організацію навчального
процесу, який веде до належного рівня практичного оволодіння іноземною мовою в
усній і писемній формах.
Комунікативно-орієнтований
підхід до вивчення іноземних мов передбачає реалізацію особистісно
орієнтованого, діяльнісного та соціокультурного напряму у вивченні іноземних
мов.
Пріоритет
комунікативної мети у навчанні передбачає таку організацію діяльності, яка
спрямована на оволодіння учнями спілкуванням в усній і писемній формах.
Діяльнісний
характер навчання забезпечується особливими видами діяльності, які в умовах
уроку дають змогу моделювати реальні ситуації спілкування. Це мовленнєві
ситуації, рольові ігри, проектна діяльність, групова робота.
Мета реалізації
комунікативного підходу полягає не лише в тому, щоб навчити учнів вільного
іншомовного спілкування, але також продемонструвати свою унікальність як творця
і учня, і вчителя; за допомогою спеціально дібраних вправ стимулювати
мотиваційну сферу учнів, активізувати їх резервні можливості.
З позицій
комунікативного підходу процес навчання іноземної мови будується адекватно
реальному процесу мовленнєвого спілкування, тобто процес навчання є моделлю
мовленнєвої комунікації, який має місце в реальному житті, оскільки навчання
іноземної мови в середніх навчальних закладах відбувається в умовах
рідномовного оточення. Тому йдеться тільки про максимальне зближення процесів
навчання і реального спілкування за такими найважливішими параметрами як
комунікативно-вмотивована мовленнєва поведінка вчителя та учнів і предметність
процесу спілкування, що забезпечується ретельним відбором
комунікативно-мовленнєвих намірів, тем, ситуацій, які віддзеркалюють інтереси
та потреби учнів.
Прийнятий в
сучасній вітчизняній методиці комунікативний підхід до навчання іноземних мов,
згідно з загальноєвропейськими процесами інтернаціоналізації і глобалізації,
зумовлює вибір цілей, згідно з якими визначаються принципи, зміст, методи, прийоми
та засоби навчання.
У процесі
оволодіння комунікативними вміннями цикли завдань розвивають комунікативні
вміння і являють собою своєрідну спіраль-спектр, де кожен новий виток виводить
учня на більш високий рівень. Тобто комплекс містить вправи від репродуктивних
до продуктивних (творчих). Під час переходу на продуктивний рівень (після
проходження всієї спіралі) перед учнем відкривається можливість спілкуватися.
Введення і
закріплення нового матеріалу відбувається за допомогою сприйняття на слух. Якщо
ж для введення матеріалу використовується підручник – то за допомогою говоріння
і читання.
Завдання і тексти
доцільно добирати залежно до інтересів, здібностей і рівня навченості учнів.
Навчальний матеріал об’єднувати в цикли, що мають єдину структуру. У кожен цикл
включати чотири аспекти, взаємопов’язані як тематично, так і за
лексико-граматичним змістом.
Принцип
комунікативності є провідним методичним принципом, який сприяє успішному
досягненню головної мети навчання іноземної мови в середніх навчальних закладах
– навчити учнів здійснювати іншомовне мовленнєве спілкування в межах засвоєного
навчального матеріалу. Принцип комунікативності передбачає побудову процесу
навчання іноземної мови як моделі процесу реальної комунікації. Комунікативні
ситуації, що використовуються у навчанні іноземної мови, мають моделювати
типові ситуації реального життя у відповідній сфері спілкування. Принцип
комунікативності зумовлює переважне використання комунікативних вправ у процесі
вправляння.
Комунікативна
компетенція формується на основі взаємопов’язаного мовленнєвого,
соціокультурного і мовного розвитку учнів відповідно до їхніх вікових
особливостей та інтересів на кожному етапі оволодіння іноземною мовою. Основою
комунікативної компетенції є комунікативні уміння, розвиток яких неможливий без
оволодіння мовними засобами реалізації усного або писемного висловлювання.
Проте, знання лексичного і граматичного матеріалу ще не забезпечує становлення
комунікативних умінь. Необхідні навички оперування цим матеріалом, а також використання
його для породження і розпізнавання інформації у визначених сферах спілкування.
Неможливим також є розвиток комунікативної компетенції без відповідних
соціокультурних і соціолінгвістичних знань, умінь і навичок, які забезпечують
входження особистості в інший соціум і сприяють її соціалізації у новому для
неї суспільстві.